Українські весни©

"От би закохатися, та так, щоб назавжди,

Так, щоб сонце з зорями сяяло завжди,

Янголи, замріяно, всміхалися з небес,

А дві душі, закохані, жили б серед чудес!

От би закохатися, як в книжках написано,

Як віршах оспівано, в ліриці митців.

Легких змахом пензлика, ніжно намальовано,

Барвами метелика, майстром із творців.

"От би закохатися!" - чується в душі,

Так щоб серце радісно билося вночі!"

Так юнак замислено під дубком лежав,

Пісеньку ліричную сам собі співав.

А за дубом дівчина тихо влаштувалась,

Пісеньку юнацькую слухать намагалась.

Так момент не вгледіла, як година сплинула

Як під звуки ніжнії в сон-краї поринула.

Вже пішов хлопчина, вже настала ніч,

Під дубком дівчина, ще лежить там спить.

Вже на небі зорі, в полі вітер мріє,

А у сні дівочим, все та пісня віє.

Автор Рагнєв Артем