Скрутні часи настали для кожного дитя неба та пшениці.Наша ненька-Україна у небезпеці і це очевидно.Але чому не усі квапляться їй допомогти? Казати, що він або вона лише крапля в океані ,недоречно, бо навіть одна крапля сильнодіючої отрути задатна вбити усе людство.У кожного із нас рівні шанси та рівні можливості для того, щоб стати чимось більшим, але не усі можуть гідно використовувати те, що мають. Деякі люди мабуть не знають як думати, як приймати рішення,як нести відповідальність за свої вчинки.
Наші дії мають наслідки, добрі чи погані вже інше питання, але думати про те , що може статися необхідно! Прокидаючись та ідучи до школи, університету або на роботу, ми усі разом рухаємо механізм. "Усі разом"- не значить,що лише державний апарат, політики, депутати, багатії. Ми(прості люди) маємо вплив, маємо можливість щось змінити, але замість того більшість з нас просто сидить за "теликом", "компом" чи за новеньким смартфоном, сумно споглядає події, але нічого натомість не робить. Чому? Лаючись на владу ми нічого не досягнемо. Критикуючі сучасні підходи до побуту або роботи й навчання, ми нічго не змінимо. Лише крокуючи у ногу із часом, лише взявшись за руки, ми зможемо добитися таких жаданих нами усіма змін та зупинити "дракона" наших днів. Миру нам.
|